ОФІЦІЙНЕ ЗВЕРНЕННЯ ДО ГРОМАДСЬКОСТІ ТА ПРЕДСТАВНИКІВ ЗМІ

ВНАСЛІДОК  ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ РОСІЇ У БОРОДЯНСЬКОМУ ПРИТУЛКУ ЗАГИНУЛИ ТВАРИНИ — ОФІЦІЙНЕ ЗВЕРНЕННЯ ДО ГРОМАДСЬКОСТІ ТА ПРЕДСТАВНИКІВ ЗМІ

Команда комунального підприємства «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» з сумом повідомляє про масову загибель тварин у притулку Бородянки. Російська агресія понад місяць утримувала місто в облозі, завдаючи йому нищівної руйнації. Окрім людських втрат, з життя пішли й тварини, які на момент окупації знаходилися у Бородянському притулку. Адміністрація змогла відновити роботу підприємства 2 квітня після звільнення міста Збройними силами України. За результатами внутрішнього розслідування та встановлення фактів загибелі тварин, ми готові виступити з публічною заявою, щоб прояснити деталі трагедії.

Що сталося? Через повномасштабну війну Росії проти України у Бородянському притулку для тварин КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» загинуло 120 собак.  До моменту військового вторгнення, станом на 23.02 у притулку перебувало 425 тварин, з них — 120 загинули, 27 тварин волонтери одразу доставили до лікарень, 52 втекли та частина з них знайшли прихисток у жителів міста, 226 вижили. Акт документування смертей поголів’я додаємо у вкладенні окремим документом.

Причини трагедії: собаки загинули через голод та зневоднення. На п’ятий день війни, окупанти відрізали персоналу, керівництву та волонтерам шляхи доступу до притулку. Співробітники закладу були позбавлені можливості надати тваринам необхідні їжу, турботу та ветеринарний догляд, упродовж 31-го дня.

Чи існувала реальна загроза життю і безпеці персоналу притулку та волонтерам? 

Так. За кілька десятків метрів від притулку дислокувалися російські окупанти. Через загрозу підірватися на міні, бути вбитим або взятим в полон — персонал та волонтери не могли безпечно дістатися до притулку та врятувати тварин. Заклад потрапив у блокаду і виявився повністю відрізаним від зовнішнього світу. Будь-які спроби домовитись з окупаційними силами не дали результатів. Схожі ситуації можна спостерігати в інших притулках та зоопарках країни.

Притулок був окупований — що у цей час відбувалося з тваринами?

Упродовж перших днів війни команда притулку піклувалася про тварин, ризикуючи власними життями, під обстрілами пробиралися до притулку, щоб нагодувати тварин. Додатково адміністрація вжила спроб евакуювати тварин, які, на жаль, не вдалося реалізувати. 28 лютого охоронець Крамаренко Олександр вирушив додому, щоб поповнити запаси для себе на час перебування в притулку, але не зміг повернутися, оскільки притулок вже був заблокований. Така ж доля спіткала й начальника служби адопції та утримання безпритульних тварин Ігоря Лісновського.

3-го березня фельдшерка притулку Юлія Вовченко востаннє нагодувала тварин, через обстріли та загрозу життю їй довелося тікати.

Де було керівництво? Яких дій було вжито для порятунку тварин? 

Керівниця комунального підприємства — Наталя Мазур фізично знаходилася у місті Києві та до останнього не залишала спроб евакуювати тварин. Були направлені офіційні звернення до перших посадових осіб України — в тому числі й до Ірини Верещук, а також військових з проханням відкрити гуманітарні коридори. На жаль, більшість запитів залишилися без відповіді, а з боку представників офісу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України нам повідомили про наступне: «Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України опрацювало звернення Комунального підприємства «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» (далі – Підприємство) від 10.03.2022 No 243-175 щодо порятунку життя тварин, які перебувають у муніципальному притулку для тварин…Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Одночасно розділяємо вашу стурбованість долею тварин та підтримуємо прагнення до їх порятунку. Тому за можливості, з урахуванням визначених Конституцією України пріоритетів, під час подальших обговорень організації нових «зелених коридорів» буде розглянуто питання щодо сприяння у порятунку життя тварин. Додатково наголошуємо на необхідності отримання достовірної інформації щодо організації «зелених коридорів» лише з офіційних українських джерел…»  

Таким чином, потрапити до притулку адміністрації підприємства вдалося лише після звільнення Бородянки — 2 квітня.

Повну версію листа-відповіді публікуємо у відкритому доступі для ознайомлення. 

Офіційні звернення до посадовців  — єдині заходи, втілені керівництвом притулку? 

Ні. Для порятунку тварин команда намагалася стукати в усі можливі двері, навіть у ті, звідки прийшла війна. Ми зверталися до керівництв російських зоозахисних організаций та притулків з проханням вплинути на окупантів, вели телефонні переговори з російськими солдатами, які утримували Бородянку. Але з боку військових-загарбників чули лише ультиматуми з вимогою «обрати правильну сторону». Оскільки наша позиція: Бородянка — це Україна —  не задовольнила російських переговорників, команда отримала погрозу-ультиматум про розправу над тваринами та співробітниками притулку.  Після цього нам довелося завершити будь-які діалоги. Додатково небайдужі активісти з Італії зверталися письмово та телефоном до російських посольств з проханням сприяти забезпеченню гуманітарних коридорів. На жаль, ці дії також виявилися безрезультатними.

Є інформація, що волонтери пропонували притулку допомогу, але отримали відмову від керівництва. Це правда?

Волонтери і небайдужі благодійники пропонували доставку кормів та ліків до притулку, але втілити ці гуманітарні кампанії було неможливо, оскільки російські окупанти відмовлялися відкрити для нас коридор. Тож жодного безпечного маршруту до притулку не було до звільнення Бородянки ЗСУ (2 квітня).

Команда притулку навідувала тварин, щоб погодувати — чому не відкрили вольєри та не відпустили? Так собаки, що загинули, могли б отримати шанс на порятунок. 

Відповідь на це складне запитання має три компоненти.

  • По-перше — відчинити вольєр з понад однією твариною — це час та шум, який створював безпекові ризики для персоналу. Російські військові могли помітити нашу співробітницю та вчинити над нею розправу. Навіть звичайна годівля тварин становила загрозу життю.

  • По-друге — навіть, якби тварин і вдалося випустити, вони могли би фізично не помітити заміновані стежки і загинути на  снарядах або від обстрілів.

  • І третє, найголовніше — голодні, налякані тварини становлять загрозу для людей та навколишнього середовища. На жаль, тіла померлих громадян та окупантів, які тижнями знаходяться на вулицях міст, стають їжею для собак, оскільки ті не мають іншого виходу. Це призводить до здичавіння, агресії та погіршення санітарно-епідеміологічної ситуації.

Після емоційного потрясіння, пов’язаного з голодом та поїданням незахоронених тіл, собаки починають бачити в людях здобич, а не друзів і можуть напасти на випадкового перехожого. Ним міг виявитися пересічний бородянець. Агресивні тварини також мають тенденції об’єднуватися у зграї,  що в умовах війни становить серйозну, масштабну загрозу з фатальними наслідками, як для самих тварин, так і для людей.

Яка подальша доля бородянського притулку? Притулок відновлює свою роботу та оговтується від трагедії. Зараз наша команда займається ветеринарним лікуванням тварин та їх реабілітацією. Додатково з міжнародними фахівцями ми проводимо консультації, щодо розробки та впровадження механізмів евакуації тварин з притулків та подальшого догляду за ними в умовах військового стану. Команда готує нормативно-правові акти швидкого реагування для екстрених випадків.

Яких подальших дій та зусиль буде докладено командою притулку, щоб унеможливити повторення подібних трагедій в майбутньому?

Спільно з міжнародним консультантом по питаннях ветеринарії та біобезпеки Віталієм Башинським та президентом USAVA — Владленом Ушаковим ми працюємо над створенням інструкції-протоколу для українських притулків та людей, які піклуються про тварин в умовах війни. Враховуючи трагічний досвід Бородянки, наша теперішня місія — запобігти та уникнути будь-яких негативних наслідків для тварин на період війни в Україні.

Додатково ми хочемо провести спільні брифінги з ветеринарами, санітарними лікарями, волонтерами, щоб підготувати навчальні матеріали, щодо бродячих та постраждалих від війни тварин й надати необхідні інструкції щодо  подальшого поводження з ними. Про публікацію матеріалів та анонси подій ми повідомимо додатково.

Попри біль втрати, наш центр буде продовжувати свою роботу і робити все, що є в наших силах, задля збереження, захисту і турботи про тварин.

Додатки:

ЛИСТ 243-175

ЛИСТ 243-60

АКТ

Поділитися:

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде оприлюднена. Обов'язкові поля для заповнення позначені *